Хронічний бронхіт - види, симптоми, лікування, діагностика, ускладнення і профілактика

Хронічний бронхіт – поліетіологічне, дифузне, прогресуюче ураження слизової оболонки та стінок бронхів, обумовлене довготривалим подразненням або запаленням бронхів, яке супроводжується гіперсекрецією слизу та порушенням очисної функції бронхів, що проявляється постійним або періодичним кашлем з виділенням харкотиння
Триває більше 3 місяців в році і виникає упродовж 2 років підряд. У решту часу захворювання може знаходитися в ремісії - тобто воно зберігається, але симптоми людини не турбують.

---

Види хронічного бронхіту
Хронічний бронхіт розрізняють за формою, характеру запалення, тяжкості перебігу, фазі захворювання.
За формою:
обструктивний бронхіт - відрізняється тим, що просвіт бронхів сильно звужується. Це призводить до появи свистів при диханні і задишки;
необструктивний бронхіт - просвіт бронхів не звужений, людину турбує тільки кашель і мокрота.

За характером запалення:

• катаральний - мокрота прозора, слизовій консистенції;
• гнійний - мокрота каламутна, з жовтим або зеленим відтінком;
• слизово-гнійний - мокрота прозора, але періодично в ній з'являються домішки гною.

По ступеню тяжкості :

• легка - симптоми слабкі, практично не доставляють дискомфорту. Поліпшення настає досить швидко;
• середня - симптоми бронхіту помітні і турбують людину впродовж тривалого проміжку часу. Лікування допомагає, але досить повільно;
• важка - через кашель, великої кількості мокроти і звуження просвіту бронхів людина насилу може дихати. 

Самопочуття стає дуже поганим і, як правило, за такого бронхіту потрібне лікування в стаціонарі.

За фазою захворювання:
загострення - період, коли з'являються і зберігаються основні ознаки бронхіту: кашель, відділення мокротиння з дихальних шляхів та інші характерні симптоми;
нестійка ремісія, або загострення, що затихає, - вираженість симптомів поступово згасає, вони стають менш нав'язливими. Стан людини починає поліпшуватися;
клінічна ремісія - ознаки та симптоми захворювання відсутні.

Таким чином, виділяють чотири форми:

• простий катаральний;
• простий гнійний;
• обструктивний катаральний;
• гнійно-обструктивний.

---

Етіологія
Виникає у відповідь на тривалу дію, яку здійснюють на бронхіальну слизову оболонку подразники різного типу. Найважливіший з них — тютюновий дим, до решти належать пил, дим та випари, що пов’язане з професійною шкідливістю або загальним забрудненням атмосфери. Іноді поштовхом до появи хронічного бронхіту може стати інфекція, але її головна роль полягає у посиленні вже існуючого захворювання. Вологість, туман, раптові зміни температури також можуть призвести до загострення хронічного бронхіту. бронхолегеневі інфекції при повторних пневмоніях, туберкульозі легень
алергічні захворювання, наприклад алергія на пилок рослин, можуть стати причиною запалення бронхів;
Окремо слід виділити генетичну схильність і особливості будови дихальних шляхів. Річ у тім, що не у всіх людей, які піддаються впливу негативних чинників, розвивається хронічний бронхіт. Можливо, в деяких випадках причиною хвороби можуть бути занадто короткі, широкі, викривлені дихальні шляхи.
 
Іноді часті загострення бронхіту пов'язані з порушенням дихання через ніс, інфекціями верхніх дихальних шляхів, ослабленням імунітету (загального та місцевого), ожирінням.

---

Патогенез
У кожному випадку виявляється гіпертрофія залоз, що виділяють слиз, а також збільшення кількості келихоподібних клітин у бронхах та бронхіолах при відповідному зменшенні кількості війчастих клітин.
У легенях здорової людини щодня виробляється до 500 мл слизу, який не дає змоги бронхам пересихати, а також слугує фільтром, що затримує сторонні домішки з повітря (наприклад, побутовий і вуличний пил) та сприяє їхньому виведенню у вигляді мокротиння.
 
Якщо на слизову оболонку дихальних шляхів постійно впливають подразнювальні фактори або інфекції, в ній розвивається запалення. Це позначається не тільки на стані самих бронхів (через спазм і набряк їхній просвіт може звузитися), а й на активності келихоподібних клітин - для захисту слизової оболонки та її очищення вони збільшують вироблення слизу. Таке явище називається гіперсекрецією і спостерігається, наприклад, у людей, які палять. Їхні бронхи виробляють приблизно на 100 мл більше слизу, ніж належить.

Крім того, під впливом негативних чинників секрет келихоподібних клітин змінює свою консистенцію і властивості: він може стати густим і занадто в'язким. Слиз забиває просвіт бронхів і провокує кашель. Якщо активується місцевий імунітет, у мокротинні також можуть з'явитися домішки гною.

Що довше подразнювальні чинники впливають на слизову оболонку бронхів, то активніше вона захищається, а потім потовщується, звужуючи тим самим просвіт бронхів - цей процес називається гіперплазією. Вона призводить до хронізації стану - розвитку хронічного бронхіту.

---

Клініка 
Захворювання розвивається поступово і повільно прогресує.

Кашель з мокротинням в ранкові години, підсилюється здебільшого після застуди та в холодну і сиру пору року, послаблюється або щезає влітку. Згодом кашель стає частішим і турбує протягом доби, і з кожним роком його періоди подовжуються, доки він не стане цілорічним.
Кількість мокротиння невелика, при загостренні має слизово-гнійний характер. Гнійне харкотиння більш в’язке і тому відділяється гірше.

Чхання - стиснення грудної клітки 

Задишка - є ознакою обструктивного синдрому . Виникає поступово і повільно прогресує, посилюючись при загостренні захворювання , в сиру погоду. Найбільш виражена задишка вранці, а після відкашлювання мокротиння задишка зменшується («вранішній туалет бронхів»). Харкотиння може бути слизовим та в’язким, іноді воно містить прожилки крові. Гнійне харкотиння свідчить про бактеріальну інфекцію, що часто трапляється у таких пацієнтів. Задишка спричинюється закупоркою дихальних шляхів і посилюється інфекцією, надмірним курінням та несприятливими атмосферними факторами. Не кожен із пацієнтів має очевидні ознаки закупорки дихальних шляхів, але наявність таких ознак погіршує прогноз

Інтоксикаційний синдром – пітливість , особливо вночі (ознака “вологої подушки”), підвищення температури до субфебрильних цифр, зниження працездатності.

Синдром хронічної бронхіальної обструкції проявляється такими ознаками: задишка при фізичному навантаженні; підсилення задишки під впливом подразників ; надсадний малопродуктивний кашель, при якому виділення невеликої кількості мокротиння потребує значних зусиль хворого; подовження фази видиху при спокійному диханні.

---

Діагностика
Фізикальні дані: У більшості пацієнтів на фоні жорсткого дихання виникають сухі хрипи під час вдиху та видиху, головним чином низького та середнього тонів.
Над нижніми частинами легенів можна почути недзвінкі дрібнопухирчасті вологі хрипи, які, що характерно, не завжди зникають після кашлю. 
Можуть співіснувати також фізикальні ознаки емфіземи — бочкоподібна форма грудної клітки, при перкусії -виникає коробковий відтінок перкуторного звуку.
При аускультації - ослаблене дихання.
Лабораторна діагностика: ЗАК, ЗАС, загальний аналіз мокроти, аналіз мокроти на бактеріологічні обстеження.
Інструментальна діагностика : бронхоскопія, ренген грудної клітки, спірометрія, пульсоксиметрія і газометрія артеріальної крові, ЕКГ, ехокардіографія.
Лабораторне дослідження крові не виявляє суттєвих змін. Важливим є бактеріологічне дослідження мокротиння для виявлення збудника загострення захворювання. 
Бронхоскопічне обстеження дозволяє виявити локалізацію і ступінь морфологічних змін в бронхах. Метод має вирішальне значення для виявлення інших захворювань, які проявляються кашлем. 
Виміри газів артеріальної крові. Зменшення РаО2 відображує порушення розподілу легеневої вентиляції та потоку крові.
Дослідження функції зовнішнього дихання дозволяє виявити бронхіальну обструкцію.
Рентгенологічне обстеження виявляє ознаки деформації легеневого малюнка.
Навантажувальна проба. Прості тести на здатність переносити фізичні навантаження, наприклад відстань, що пацієнт проходить за 6 хв, можна використовувати для оцінки функції дихання і якості життя пацієнтів, їх працездатності.
Перебіг захворювання та прогноз. 
Хронічний бронхіт, як правило, повільно прогресуюче захворювання, яке характеризується загостреннями та ремісіями і врешті-решт призводить до дихальної і серцевої недостатності. Деякі пацієнти вмирають через кілька років після появи симптомів, інші — живуть багато років, причому резерв їх дихання поступово зменшується. У деяких пацієнтів характерним є майже постійний продуктивний кашель, але не виникає тяжкої закупорки (обструкції) дихальних шляхів. Прогноз для них набагато кращий, ніж для пацієнтів з обструкцією дихальних шляхів.

---

Ускладнення 
Недостатність дихання I і II типів. Недостатність дихання І і II типів визначають, грунтуючись на змінах артеріального тиску газів (див. вище). Недостатність дихання I типу трапляється у пацієнтів зі слабким чи помірним рівнем захворювання; гостра або хронічна недостатність дихання II типу — загальне ускладнення у пацієнтів зі значною закупоркою дихальних шляхів, пов’язаною із хронічним бронхітом.
Вторинна поліцитемія. Трапляється у багатьох пацієнтів внаслідок тривалої гіпоксемії і не потребує лікування, хоча може бути виконана венесекція, якщо гематокрит перевищує 60 %. 
Емфізема легень -за тривалого перебігу хронічний бронхіт може стати причиною постійної обструкції бронхів і зміни їхньої слизової оболонки. Це, своєю чергою, провокує емфізему - важке хронічне захворювання, яке поступово "розтягує" тканину легень, формуючи стійке збільшення їхнього простору. Альвеоли, в яких відбувається весь газообмін, втрачають свою еластичність і роздуваються, наче повітряна кулька - ніби постійно перебувають у фазі вдиху. На наступному етапі хвороби вони починають руйнуватися, і в міру розвитку цього процесу легені втрачають свою дихальну функцію.
Легеневе серце (гіпертрофія) правого шлуночка серця.

Легенева гіпертензія та правошлуночкова недостатність. Збільшення легеневого артеріального тиску зумовлене як вазоконстрикцією, опосередкованою впливом гіпоксії на легеневі артеріоли, так і руйнуванням легеневого судинного ложа. Оскільки будь-яке збільшення ступеня закупорки дихальних шляхів посилює гіпоксію, такі фактори як бактеріальна інфекція у дихальних шляхах, набряк бронхіальної слизової оболонки, надмірне виділення бронхіального слизу та спазм бронхіальних м’язів, здатні підвищити легеневий артеріальний тиск і призвести до правошлуночкової недостатності. Має значення також і зменшення артеріальної насиченості киснем крові під час сну.
Якщо ж хронічний бронхіт спричинений алергічною реакцією, на його тлі може розвинутися бронхіальна астма. За такого захворювання бронхи набрякають через підвищену чутливість до алергену і їхній просвіт звужується. Під час астматичного нападу виникає спазм м'язів дихальних шляхів, просвіт бронхів стає зовсім маленьким і хворий втрачає здатність вільно дихати - починається задуха. Якщо астматичний напад вчасно не купірувати, людина може загинути від задухи та гіпоксії.

---

Лікування
Усунення етіологічного чинника (відмова від куріння, усунення професійних шкідливостей, санація вогнищ інфекції).

Стаціонарне лікування та ліжковий режим при загостренні ХБ з наростанням дихальної та серцевої недостатності, симптомів інтоксикації, при приєднанні гострої пневмонії.

Лікувальне харчування, яке повинно бути переважно білково-вітамінним, а при приєднанні декомпесованого легеневого серця обмеження солі рідини та підвищений вміст калію.

Антибактеріальна терапія( Ампіцилін, роваміцин). Показанням до призначення антибiотиків є загострення хронічного бронхіту з ознаками активного запального процесу - виділенням гнійної мокроти, підвищенням температури тіла, зміни гемограми, підсиленням задишки. Критерієм правильного вибору препарату є позитивна динаміки на протязі 2-3 днів лікування.

Діуретична терапія. Пацієнтам з набряками призначають фуросемід — 40–120 мг перорально, з корекцією втрат калію. При значній правошлуночковій недостатності необхідна внутрішньовенна терапія. 

Киснева терапія. Для пацієнтів з некомпенсованою дихальною недостатністю II типу та правошлуночковою недостатністю велике значення має лікування з використанням низької концентрації кисню, що контролюється вимірами показників газу в артеріальній крові.

«Респіраторні стимулятори». Для пацієнтів зі значним газовим ацидозом іноді можуть виявитися корисними ліки, що стимулюють респіраторний центр. Призначається внутрішньовенна інфузія лобеліну гідрохлориду — 3–5 мг; доза регулюється залежно від реакції пацієнта. Часто використовується сульфокамфокаїн — 2,0 мл, в/м.

Покращення дренажної функції бронхів: муколітики, призначаються при порушенні реологічних властивостей мокроти (підвищена в'язкість), відсутності її відхаркування (бромгексин, ацетилцистеїн, амброксол), постуральний дренаж, масаж грудної клітки.

Корекція дихальної недостатності: інгаляції зволоженого кисню, бета-адреноміметики (беротек, сальбутамол, алупент, еуфилін)

Лікувальна фізкультура, дихальна гімнастика, масаж.
За досягнення ремісії ХБ хворі у більшості випадків змушені продовжувати лікування. Хворі з необструктивним бронхітом можуть при ремісії захворювання обходитись без лікарських засобів. Хворі з обструктивним бронхітом майже постійно змушені вживати бронхоспазмолітичні препарати.

---

Профілактика
Крім правильного харчування, загартовування і помірної фізичної активності, важливо уникати переохолоджень і контактів з людьми, які хворіють на ГРЗ. Запобігти інфікуванню вірусами можна також за допомогою медичної маски, частого провітрювання приміщень, миття рук із милом і регулярного використання санітайзерів.
Профілактика хронічного бронхіту включає в себе кілька важливих етапів. Перший із них - це відмова від будь-якого виду куріння. Воно сильно впливає на дихальну систему і шкодить їй. Крім того, важливо уникати й інших негативних чинників - наприклад, під час роботи на виробництві використовувати засоби захисту дихальних шляхів від пилу, парів та інших мікрочастинок, що можуть бути присутніми в повітрі.
Також важливо своєчасно лікувати інфекційні та алергічні захворювання, а за перших симптомів бронхіту і появи мокротиння - звертатися до лікаря для діагностики та лікування.